Образ Ісуса доброго Пастиря є милим серцю кожного християнина, адже в ньому наочно передається головна тема Євангелія – Божий Син прийшов, щоби спасти кожного грішника. Спаситель людства бере грішну людину на плечі, щоби через свій хрест, воскресіння і вознесіння примирити її з Отцем і привести знову до дому Небесного Отця.
Ісус називає Себе Добрим Пастирем. В грецькій мові є два слова, які означають «добрий» – «агафос», яке описує властивість доброти, і «калос», яке говорить про те, що в доброті є привабливість. Коли йдеться про Іісуса як про Доброго Пастиря, вживається слово «калос». В Ньому більше, ніж уміння і вірність, в ньому є істинна і нев’януча краса.
Спаситель називає себе Дверима вівцям. Щоб зрозуміти те, що Він мав на увазі, потрібно знати особливості служіння Пастуха. У той час в Палестині було два види овечих загонів. У селах і містах були загальні загони, в яких стада проводили ніч. Такі загони мали міцні двері, ключ від яких тримав воротар. Коли ж вівці бували далеко на пагорбах у теплу пору року і не поверталися в села, їх збирали у загони на схилах пагорбів. Ці загони були під відкритим небом і захищалися лише стіною з отвором в ній, через який вівці могли входити і виходити. В ньому не було жодних дверей. Вночі сам пастух лягав поперек входу, тож жодна вівця не могла вийти інакше, як переступивши через нього. В самому буквальному сенсі пастух ставав дверима. Спаситель говорить про те, що Він є Двері, через які доступ до Бога-Отця стає можливим для людини.
Відгуки
Відгуків ще немає.