Голуб на іконі нагадує про зв'язок Старого і Нового Завітів і співвідношенні відповідних їм жертв.

Ікона-берегиня символізує християнську перемогу вічності над часом, нетлінне над тлінним, домінанту слова і образу над хаосом, сакралізує профанність повсякденності, містично і естетично освячує навколишній простір.

найдавніший образ Пресвятої Богородиці, з ним на Русі пов'язано безліч історичних і доленосних подій. Феодорівська ікона належить до іконографічного типу Елеуса

Від лику Діви Марії, яка схилила голову набік, приклавши до неї руку, ніби віє чимось рідним. Так схиляє голову любляча мати, коли слухає свою дитину.

У пам'ять і подяку про таку милість Владичиці Богородиці святий прикріпив до нижньої частини  ікони зображення кисті правої руки, відлите зі срібла, від цього ікона отримала назву «Троєручиця».

Це явлення ікони настільки вразило його, що він негайно прийняв святе Хрещення. Цей образ залишався на його грудях до самої смерті.

До Богородиці, першої обожествленої, Церква зі сміливістю звертається словами: «Пресвята Богородице, спаси нас», розуміючи, що спасає благодать Божа, яка діє в ній.

Цей образ сповнений особливого змісту для сучасної людини: бо у всі часи дуже важливо молитися про осяяння світлом істини не тільки дітей, не тільки тих, хто вступає на шлях віри, але й всіх людей, які блукають по роздоріжжі цього світу.

Кілька століть дарує віруючим дива зцілення, допомагаючи у найскрутніші часи і рятуючи від біди.

Пресвята Богородиця молиться за всіх грішних і навчає, що кожному стражденному уготована Невипивана Чаша небесної допомоги і милосердя.