Перед іконою Пресвятої Богородиці «Солодке цілування», або «Глікофілусса», моляться про зміцнення в православній вірі, про захист православних ікон, при бідах і негараздах, при тілесних і душевних недугах.
ГоловнаCategoryМати Божа
Ікони написані з любов’ю
Традиційні технології, що сягають глибини віків
Візантійський образ "Кардіотисса" глибокоспівзвучний сподіванням сучасного світу. Світу, що сумує за сердечністю та теплотою братського спілкування, за глибиною життя серця в знаходженні Бога та Вічності.
Якщо провести аналогію між зображеним жестом Богоматері і священнодійством, що відбуваються під час Божественної Літургії, можна згадати про жест схрещування рук священика з потиром і дискосом під час святого приношення.
Пресвята Богородиця «Цілителька» на ніжно-охристому фоні. Іконографія «Цілительки» значною мірою є духовним пошуком майстрів «Неба на землі».
Ікона в хаті постійно нагадувала про святе, була німим оповіданням, мовчазною книгою, через яку і неосвічений розумів події Святого Письма в образах.
Богоматір і Немовля зображують ідеальну Церкву, що здійснює Святе Причастя, Таїнство Євхаристії.
У грецькій традиції подібні ікони іменуються Параклесіс (Прохаюча), найчастіше цей епітет присвоєно зображенням Богородиці, що тримає в руках сувій з текстом Свого моління до Сина.
Ця Божа любов до створінь немов би викликає подив і у людей. Богородиця уособлює церкву.
Для християнина немає більшого скарбу, ніж любляча і благочестива сім'я. Сім'я відвідує храм Божий, і предстоїть перед Богом в домашній молитві.
У храмах постійно підносяться молитви про "повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього ", щоб Господь благословив їх і віддав їм за щедрість.
Ми з особливим покладанням надії дивимось на Богородицю, яка стала для християн уособленням найвищих людських чеснот.
Божа Матір терпляче і з великим смиренням прийняла Божу волю про свого Сина.