У грецькій традиції подібні ікони іменуються Параклесіс (Прохаюча), найчастіше цей епітет присвоєно зображенням Богородиці, що тримає в руках сувій з текстом Свого моління до Сина.

Ця Божа любов до створінь немов би викликає подив і у людей. Богородиця уособлює церкву.

Для християнина немає більшого скарбу, ніж любляча і благочестива сім'я. Сім'я відвідує храм Божий, і предстоїть перед Богом в домашній молитві.

Ми з особливим покладанням надії дивимось на Богородицю, яка стала для християн уособленням найвищих людських чеснот.

Божа Матір терпляче і з великим смиренням прийняла Божу волю про свого Сина.

Пречисту Діву Богородицю прославляє і ублажає все творіння і на небі, і на землі. Шанування Божої Матері в Церкві Христовій – було з самого її початку.

Вище Неї тільки Богочоловік Ісус Христос, який невимовним чином народився від Неї і від Святого Духа.

Трон в даному типі ікон якнайкраще символізує царську велич Божої Матері.

Пресвята Богородиця виконала і дотепер виконує Свою обіцянку – являє швидку допомогу і втіху всім, хто звертається до Неї з вірою.

Голуб на іконі нагадує про зв'язок Старого і Нового Завітів і співвідношенні відповідних їм жертв.

Ікона-берегиня символізує християнську перемогу вічності над часом, нетлінне над тлінним, домінанту слова і образу над хаосом, сакралізує профанність повсякденності, містично і естетично освячує навколишній простір.