Згідно з церковним вченням, у день Вознесіння Господнього Ісус Христос зійшов на небо, оскільки Його земне служіння закінчилося.
Згідно з церковним вченням, у день Вознесіння Господнього Ісус Христос зійшов на небо, оскільки Його земне служіння закінчилося.
Ця подія передує Благовіщенню, з якого вже починається Новий Завіт; нагадує Стрітення, де Старий і Новий Завіти об’єдналися; вводить в очікування Різдва, що увінчує Воплочення.
Знаменна подія воздвиження Хреста Господнього відбулася при імператорі Костянтині Великому, який першим серед римських імператорів припинив гоніння на християн.
Народження у безплідних батьків Йоакима і Анни дитини, котра мала стати матір’ю Бога, є приводом до особливої радості.
Один з найбільш відомих апокрифів — «Святого Івана Богослова сказання про Успіння Богородиці»
Це знання для апостолів було даром Духа Святого, необхідним для поширення євангельської істини в усьому світі.
Згідно з церковним вченням, у день Вознесіння Господнього Ісус Христос зійшов на небо, оскільки Його земне служіння закінчилося.
Це свято ознаменувало вступ Ісуса на шлях хресних страждань, який було розпочато після Його входу в Єрусалим
Цей образ, як і деяка частина усіх празникових образів, показує тяглість традиції і обітниці Божої — тут з’єднані Старий і Новий Завіти в обличчі Мойсея, Іллі та самого Ісуса Христа і його учнів.
Іконографія свята Стрітення повністю тримається на Євангелії від Луки, оскільки там описаний головний сюжет – зустріч старця Симеона зі Спасом.
Ікона Богоявлення є однією з перших, що відкрито вказує на Боже умалення
Від моменту воплочення розпочинається не лише новий відлік часу, але й нова сотеріологічна ера в історії людства.