В історії Церкви – починаючи з Апостолів – історія про Ноя сприймалося як прообраз реалій Нового Завіту.
В історії Церкви – починаючи з Апостолів – історія про Ноя сприймалося як прообраз реалій Нового Завіту.
У цій притчі Господь ясно показав: якщо багач витрачає своє добро лише задля власної втіхи, а убогим не допомагає, не думає про душу свою і її вічну долю, то буде засуджений і не здобуде щастя в майбутньому житті.
Його смерть, оплакування і поховання ми переживаємо з апостолами і Пречистою Матір'ю кожного разу, коли чуємо в Страсний Четвер оповідання євангелістів Марка та Іоанна.
На цій іконі Пресвята Богородиця і святий праведний Йосип випромінюють безмежну любов, яку вони посилають Сину Божому.
Святі отці пов'язували цей образ з темою Втілення Предвічного Сина Божого і спокутної жертви, а також з образом майбутнього Судді Другого пришестя.
Уподібнення Христа Агнцем Божим становить основу літургійного розуміння Спасителя
Він благословив і освятив цей «день» і назвав його суботою, тобто «спокоєм»; і заповів, щоб і люди спочивали у кожен 7–й день
Кожна частина цієї ікони зображує один з членів Символу Віри, що містять основні догмати нашої віри.
У сяйві божественної мандорли Він стоїть на повалених воротах аду із хрестом в руках. Спаситель немов увірвався туди з великою силою, на що вказують кінці Його гіматію, які динамічно розвіваються убік.
Притча про милосердного самарянина, крім прямого і ясного змісту – про любов до всякого ближнього, має ще, як вчать святі отці, інший, непрямий, глибокий і таємничий зміст.
На ній зображений момент, коли Спаситель дарує учням велике таїнство Євхаристії – святого причастя.
Чимало святих а особливо мучеників показали нам, що не потрібно нічого боятися, якщо ми віруємо в Христа, що страх не сумісний з Любов’ю, та якою благодатною, спасителькою і животворчою є віра.