Благодатна ікона Божої Матері Городищенська в с. Городище, Луцький р-н, Волинська область
Волинська єпархія має давню і славну історію. Колись тут, ще до початку більшовицького антиправославного терору, майже в кожному селі була церква, причому здебільшого старовинна – деякі волинські храми по праву можна віднести до пам’яток архітектури. У багатьох з них дбайливо зберігалися місцевошанованих чудотворні образи, але під час революційних і військових бур десятки і сотні безцінних ікон були безповоротно втрачені. Близько тисячі ікон, вивезених комуністами-богоборцями з сільських храмів, зберігаються в запасниках музею Волинської ікони …
А є ікони, що пройшли неушкодженими через лихоліття, як, наприклад, ікона Божої Матері, яка прикрашає Свято-Троїцький храм у селі Городище (звідси і назва ікони – Городищенська). Храм, в якому вона знаходиться і нині, був побудований піклуванням прихожан в 1779 році. До капітальної перебудови в 20-х роках минулого століття церква і дзвіниця були дерев’яними, причому дзвіниця перебувала в 20-ти метрах від храму. Після реконструкції, зробленуї приїжджим майстром і оплаченої благочестивими прихожанами, храм і дзвіниця склали єдиний комплекс. Фактично Свято-Троїцька церква тоді була перебудована заново.
Нелегкі випробування випали на долю села в роки Великої Вітчизняної війни. Як свідчить нинішній настоятель Свято-Троїцького храму отець Володимир, одного разу німці й поліцаї вирішили спалити церкву. Вони наказали отцю Семену, який був тоді настоятелем, винести з храму ікони, а коли той відмовився це зробити, по-звірячому побили його. Потім вандали почали виносити ікони самі. Але чудотворну ікону Богородиці їм винести не вдалося. Образ не проходив крізь Двері, Пречиста Діва не захотіла залишити храм. Розлючені невдачею богохульники розпалили посеред храму багаття з соломи, куди кинули і благодатний образ. Вони були настільки впевнені, що дерев’яні споруди храму згорять, що навіть не затрималися, щоб простежити за цим, і відразу покинули село. Як тільки карателі зникли з очей, до церкви поспішив отець Семен, який ховався в житі. Він вбіг в храм і почав гасити полум’я рядном. Коли вдалося збити вогонь, батюшка побачив, що благодатний образ Богородиці, що перебував посеред палаючого багаття, залишився неушкодженим, на іконі з’явився лише легкий наліт кіптяви. Це тільки одине із багатьох чудес, явлені Городищенської іконою Матері Божої. Взагалі ж образ прославився чудесами ще в давнину. Недарма щороку тисячі прихожан приходили на Богородичні свята в Городище для поклоніння цієї святині.
Придивімося до образу уважніше. Пречиста Діва зображена з Предвічним Немовлям на руках. Стиль письма – візантійський. Золотий фон доповнює і підкреслює основну композицію образу. Місцеві жителі кажуть, що ікона припливла в Городище з сусіднього села Білостока. Деякі селяни вважають, однак, що благодатний образ здавна зберігався в Городищі, але був перенесений в Білостоцький монастир, звідки і повернувся назад по воді. Є навіть думка, що образ був явлений в гілках старої липи, що росте біля церкви.
На думку дослідника волинського мистецтва В. Рожко ця ікона – більш пізній список тієї, яка походила з давнього монастиря Воскресіння Господнього, що розташовувався в містечку Полонному (нині село Гірка Полонка). У 1262 році в цій обителі прийняв постриг певний Войшелк, про що свідчить літопис: «…А потом пошел он в город Полонный, к игумену Григорию в монастырь и постригся в чернецы, и пробыл в монастыре Григория три года. Оттуда же пошел он на Святую Гору (Афон) взяв благословение от Григория. А Григорий был таким человеком святым, которого не было перед ним». В.Рожко вважає, що Войшелк, повернувшись в обитель з Афона, передав в монастирський храм подарований йому грецькими ченцями образ. І тільки пізніше, після закриття обителі, ікона потрапила в Городищенський парафіяльний храм.
Благодатна ікона Городищенської Матері Божої і зараз, як за старих часів, привертає до себе тисячі віруючих – молячись біля образу, вони знаходять надію і знаходять зцілення.