Нині Холмська чудотворна ікона Божої Матері перебуває на реставрації в Луцьку.
Зберігається Холмська чудотворна ікона Божої Матері в Музеї волинської ікони в спеціальному броньованому кіоті, виготовленому в Німеччині фірмою «Ротштайн» з особливо міцного скла. Православні християни за сприяння керівництва музею мають можливість служити тут молебні в свято Різдва Пресвятої Богородиці та в інші дні, причому ці богослужіння часто очолює Митрополит Луцький і Волинський Нифонт.
Холмський чудотворний образ Богородиці з Дитятком – один із найдавніших у світі богородичних образів, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва константинопольського письма. За церковними легендами, це одна з апостольських ікон, принесена в Русь-Україну ще за часів князя Володимира.
Реліквія належить до іконографічного типу «Дексіократуса» (грец. Праворучиця), в основі якого – уподібнення Богоматері до скинії, тобто церкви, де Христос як Первосвященик править Літургію та приносить Самого Себе у жертву за людські гріхи. Напівлежача поза Спаса символізує заколихування Його Матір’ю як дитини й одночасно оплакування Його як сина, Який прийняв мученицьку смерть. Ісус Христос правицею благословляє, у лівій руці тримає білий сувій – символ християнського віровчення.
Колористика образу стримана, темних відтінків, лики Богородиці та Дитятка написані темною охрою, мафорій – темно-червоний, гіматій Богонемовля – кольору світлої охри з золотим асистом. Ряд деталей і фон покриті золотом, літери виписані кіновар’ю. Холмську ікону можна порівняти з чудотворним образом Божої Матері Володимирська, який датується кінцем XI – першої половиною XII століть. Правда, авторська техніка живопису на тій і іншій іконі неоднакові. Як відзначають вчені, авторське письмо на чудотворній Володимирській ікони становить 5 відсотків, а на чудотворної Холмській – 60 відсотків.
На фарбі, левкасі та кипарисовій дошці залишилося безліч свідчень історії – глибокі рани від монголо-татарських мечів і стріл, отвори від цвяхів, сліди реставрацій, записів, окладів і прикрас. Збереглися і сотні свідчень благодатної допомоги від ікони. І що найважливіше, збереглися любов і благоговіння жителів Холмщини і Волині до свого чудотворного образу.
Щодо часу заснування Холма (теперішню назву Хелм, територія Польщі) та будівництва собору Різдва Пресвятої Богородиці існує кілька версій. Одна з них пов’язує ці події, а також принесення в Західну Русь чудотворного образу Богородиці, що отримав пізніше ім’я Холмська, з правлінням св. равноап. князя Володимира, інша – з правлінням князя Данила Галицького. За однією з версій Холмська ікона була сімейною реліквією князя Данила, привезеної його дружиною з Візантії.
Уже в давнину чудотворна ікона була прикрашена дорогоцінною ризою. У 1261 році полчища Бурундая розграбували Холм, зірвали ризу і завдали іконі пошкодження, які доречніше назвати ранами. А двома роками раніше свята ікона захистила місто від навали татар по молитвам двох княжинь, духовенства і городян: татари раптом побачили перед собою величезну гору (за іншою версією – величезні стіни замку) і стали безладно відступати …
У 1596 році єпископ Холмський Діонісій (Збируйський) перейшов в унію – таким чином, і собор, і ікона виявилися в руках католиків. Лише в 1650 році на короткий час, згідно Зборівським договором, уніати повернули єпархію православним, коли єпископом Холмським став владика Діонісій (Балабан). Надалі війна між Польщею і Україною проходила з перемінним успіхом. Як вважають католики, чудотворна ікона допомогла їм здобути перемогу під Берестечком – за наказом короля Яна-Казимира її обносили навколо війська. І все ж історія свідчить про те, що святий образ, як і благодать Божу, не можна отримати механічно, за допомогою магічних ритуалів: ти зробив жертву, зробив певну дію, і Бог повинен дати тобі за це якісь блага. Православні добре знають: тільки молитва, смирення, прилучення Таїнств, терпіння скорбот, виконання заповідей і, головне, милість Господня – є неодмінними умовами благодіянь Божих.
Наступного разу під Жванцем Пресвята Богородиця Холмська не стала «допомагати» полякам, Промислом Божим вони були вщент розбиті. З тих пір до початку Першої світової війни ікона незмінно перебувала в Холмі, користуючись всенародним шануванням і любов’ю, тим більше що від неї зафіксовано близько 700 випадків чудодійною допомоги. Велика заслуга в справі збирання таких свідоцтв та оздобленні образу належить уніатському єпископу Якову Суше, який вважав що ікону написано рукою св. апостола і євангеліста Луки.
Під час Першої світової війни ікона була доставлена спочатку в Москву, потім до Києва. У 20-х роках починається нова сторінка її історії: образ ховає у себе відомий історик Н. Полонська-Василенко, з неї знімають ризи, розбирають на три кипарисові дошки. У роки Другої світової війни чудотворний образ знову явився віруючим в Холмі, де єпархію очолює архієпископ Іларіон (Огієнко), в майбутньому – глава автокефальної церкви.
У 1947 році Холмська ікона передана одній з церков Луцька.
Потім вона до 1960 року зберігалася на вулиці Володимирській біля Свято-Феодосіївської церкви в невеликому будиночку, де жила сім’я отця Гавриїла Коробчука. У день святкування ікони Матері Божої Холмської щорічно таємно служили молебні. Після смерті сестри (1967) і смерті батька (1968 г.) Надія Гаврилівна взяла ікону під свою опіку.
Історик В. Рожко в книзі «Чудотворні ікони Волині» необгрунтовано сумнівається в тому, що це та сама, чудотворна ікона.
З милості Божої, Холмську ікону благоговійно зберігали дочки прот. Гавриїла Коробчука – Л. Г. Ренді і Н. Г. Горлицька. Без відома Надії Гаврилівни ікона була невміло записана, але завдяки величезній самовідданій праці реставраторів вдалося не тільки відкрити справжній барвистий шар, а й повернути Святого Святих той вид, який вона мала тисячоліття тому.