Гаряча емальВсесвітній потоп, гаряча емаль

Всесвітній потоп, гаряча емаль

Гаряча емаль одна з найзагадковіших художніх технік. Це  вам скаже кожен майстер, що творить в цій техніці, кожен мистецтвознавець, що описує твори, та кожен глядач, що милується роботами.

Не обминули увагою цю чудернацьку техніку й іконописці. Гаряча емаль широко використовується у створенні та оздобленні сакральних предметів. Але майстри іконописної студії «Небо на землі» не зупинились на її традиційному застосуванні. Постійний творчий пошук надихнув іконописців на створення ікон у техніці гаряча емаль. Таке її використання є унікальним винаходом в сучасному сакральному мистецтві. На думку митців непередбачуваність цього процесу   яскраво свідчить про те, що іконописець є тільки провідником, а створенням ікон керує сам Господь.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні.

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити роботу від ушкоджень.

Ікони освячено в іконописній майстерні “Небо на землі”

Якщо Вам до душі цей образ і виникло бажання придбати ікону, зв’яжіться з нами

Всесвітній потоп

Усвідомивши, що земля наповнилася насильством та злом, Бог розкаявся, що створив людину на землі. Він вирішує стерти їх з лиця землі разом з усіма тваринами, поховавши їх під воду. Господь наслав сильний дощ, через який почався всесвітній потоп, в якому загинуло все живе. Врятувалися тільки праведник Ной і його сім’я. І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. На п’ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори. І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. І прибувала вода на землі сто і п’ятдесят день. (Буття 7:17-24)

Розповідь про кінець світу займає в Біблії всього декілька рядків, вони надихають багатьох митців на створення прекрасних творів. Ми також не стоїмо осторонь тих кого надихнув Всесвітьній потоп. В нашому варіанті образ Всесвітьнього потопу стврений вогнем є нагадуванням того що нам говорить апостол Петро (2 Петра 3:9-15), і заставляє нас грішників задуматись і стати на путь істини. Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять… А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває. Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю… (2 Петра 3:9-15)