Ікони святихСвятий праведний Олександр (Єльчанинов)

Святий праведний Олександр (Єльчанинов)

Ікона написана на підготовленій дошці (липа), просякнута антисептиком, покрита паволокою та левкасом (іконописним грунтом). Живопис виконаний в техніці яєчна темпера. Всі фарби мають природнє походження (мінерали, напівдорогоцінне каміння) та виготовляються нашими майстрами власноруч. Золочення виконано вручну з листового сусального золота 950 проби.

Старовинні технології та натуральні матеріали забезпечують довге життя іконі.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні. 

Також існує можливість оздобити ікону кіотом або капсулою для святині (мощевиком).

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити живописну поверхню від ушкоджень. 

Ікона створена за канонами православної церкви.

Ікону освячено в іконописній майстерні ” Небо на землі”

Ця ікона вже знайшла свою родину. Ви можете замовити цей образ в нашій іконописній майстерні ” Небо на землі”. Ми не створюємо копій. Кожна робота неповторна та жива, як щира молитва. Довірившись нам Ви отримаєте унікальний образ. Схиляючись перед ним в молитві, Ви відчуєте радість, умиротворення і підтримку, що йде від святині.

Святий праведний Олександр (Єльчанинов)

Святий праведний Олександра Єльчанинова (1881-1934), пастир Російської Зарубіжної, церкву історик і письменник досвідчений наставник і чудовий проповідник. Він був дивовижним пастирем, який в непростих умовах еміграції зумів знайти ключ до сердець багатьох людей, які втратили віру, що опинилися не по своїй волі далеко від батьківщини, що позбулися всього і вимушених щодня важко працювати, щоб прогодувати себе і свої сім’ї. Значну частину пастви отця Олександра становили молоді люди, яким він допомагав позбутися від зневіри, допомагав заново знайти віру і надію. У всіх перипетіях революції, війни та еміграції молодь легко втрачала віру в Бога і Церкву, втрачала орієнтири, довіру авторитету старших, і тому будь-якій людині, яка зважувалась взяти на себе обов’язок піклування про цих людей, доводилося заново розкривати їм шлях наслідування за Христом, шлях до усвідомленого та відповідального входженню в Церкву.