Ікони святихСвята Кіра

Свята Кіра

Ікона написана на підготовленій дошці (липа), просякнута антисептиком, покрита паволокою та левкасом (іконописним грунтом). Живопис виконаний в техніці яєчна темпера. Всі фарби мають природнє походження (мінерали, напівдорогоцінне каміння) та виготовляються нашими майстрами власноруч. Золочення виконано вручну з листового сусального золота 950 проби.

Старовинні технології та натуральні матеріали забезпечують довге життя іконі.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні.

Також існує можливість оздобити ікону кіотом або капсулою для святині (мощевиком).

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити живописну поверхню від ушкоджень.

Ікона створена за канонами православної церкви.

Ікону освячено в іконописній майстерні «Небо на землі»

Ця ікона вже знайшла свою родину. Ви можете замовити цей образ в нашій іконописній майстерні«Небо на землі». Ми не створюємо копій. Кожна робота неповторна та жива, як щира молитва. Довірившись нам Ви отримаєте унікальний образ. Схиляючись перед ним в молитві, Ви відчуєте радість, умиротворення і підтримку, що йде від святині.

Свята Кіра

 

Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.(Ів 17:3)

Свята Кіра жила приблизно в ІV столітті в місті Берії (Мала Азія), походила з знатної родини. Та земні блага не змогли спокусити подвижницю – щойно досягнувши повноліття, вона разом із своєю сестрою Мариною  залишили свій дім й оселилися за містом. Святі жони завалили вхід до свого житла камінням й глиною. Залишилася лише невелика щілина, через яку їм подавали їжу. Просто неба, з веригами на тілі й молитвою на устах – таким був подвиг сестер перед Господом. Протягом трьох років вони їли лише раз у сорок днів. Подвижництво преподобних Марини та Кіри стало прикладом для їхніх служанок, які оселилися неподалік святих сестер, в окремому будиночку. Молитвою і постом вони прагнули заслужити життя вічне, з Богом.

Упродовж 40 років праведні жінки неустанно творили молитву, не вимовляючи жодного зайвого слова.

Лише двічі вони покидали свій притулок: коли подорожували до Єрусалима, щоб поклонитися Гробу Господньому, і коли вирушили до Ісаврії припасти до гробу первомучениці рівноапостольної Фекли.  Востаннє й назавжди преподобні жони Марина та Кіра залишили місце свого земного усамітнення, коли відійшли до Господа (десь в 450 році). Там вони знайшли для себе вічний благодатний притулок.