Ікони Ісуса ХристаМоління про чашу

Моління про чашу описано всіма євангелістами, крім Іоанна, який тільки повідомляє, що "Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрон, де був сад" ( Ін. 18:1).

Моління про чашу

Ікона написана на підготовленій дошці (липа), просякнута антисептиком, покрита паволокою та левкасом (іконописним грунтом). Живопис виконаний в техніці яєчна темпера. Всі фарби мають природнє походження (мінерали, напівдорогоцінне каміння) та виготовляються нашими майстрами власноруч. Золочення виконано вручну з листового сусального золота 950 проби.

Старовинні технології та натуральні матеріали забезпечують довге життя іконі.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні. 

Також існує можливість оздобити ікону кіотом або капсулою для святині (мощевиком).

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити живописну поверхню від ушкоджень. 

Ікони створена за канонами православної церкви.

Ікони освячено в іконописній майстерні “Небо на землі”

Якщо Вам до душі цей образ і виникло бажання придбати ікону, зв’яжіться з нами

Моління про чашу

Моління про чашу (Гефсиманське  моління  ) – молитва Ісуса Христа в Гефсиманському саду, описана в Євангеліях. З точки зору християнських богословів є вираженням того, що Ісус мав дві волі: божественну і людську.

Моління про чашу описано всіма євангелістами, крім Іоанна, який тільки повідомляє, що “Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрон, де був сад” ( Ін. 18:1).

Після Тайної Вечері – Своєї останньої трапези, на якій Господь встановив Таїнство Святої Євхаристії, – Він пішов з апостолами до Єлеонської гори.

Спустившись в Кедронську потоку, Спаситель увійшов з ними в Гетсиманський сад. Він любив це місце і часто збирався тут для бесід з учнями.

Господь бажав усамітнення, щоб у молитві до Свого Небесного Отця вилити Своє серце. Залишивши більшу частину учнів біля входу в сад, трьох з них – Петра, Якова та Івана – Христос взяв з cобою. Ці апостоли були з Сином Божим на Таворі і бачили Його у славі. Тепер свідки Преображення Господнього повинні були стати свідками Його душевних страждань.

Звертаючись до учнів, Спаситель сказав: «Душа моя вся смутиться аж до смерті. Лишіться тут і чувайте» (Мк. 14,34).

Ми не можемо осягнути скорботи і туги Спасителя у всій їх глибині. Це була не просто печаль людини, яка знає про свою неминучу смерть. Це була скорбота Боголюдини через занепале творіння. Відійшовши трохи вбік, Господь став молитися, кажучи: «Авва – Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти» (Мк. 14,36). Вставши від молитви, Господь повернувся до Своїх трьох учнів. Він хотів знайти для Себе розраду в їх готовності не спати з Ним, в їх співчутті та відданості Йому. Але учні спали. Тоді Христос закликає їх до молитви: «Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе» (Мк. 14,38).

Ще двічі Господь відходив від учнів в глибину саду і повторював ту ж молитву.

Скорбота Христа була такою великою, а молитва настільки напруженою, що з обличчя Його падали на землю краплі кривавого поту. У ці важкі хвилини, як оповідає Євангеліє: «Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його» (Лк. 22,43).

Закінчивши молитву, Спаситель прийшов до Своїх учнів і знову знайшов їх сплячими. «Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився» (Мк. 14,41-42).

Афанасій Великий вважав, що моління Христа про чашу: “показує цим дві волі: людську, властиву плоті, і Божу, властиву Богу; та людська, по немочі тіла, відрікається від страждання, а Божественна Його воля готова на нього”.

дошка, левкас, яєчна темпера, золочення:
40х30