Гаряча емальІкона Страшний суд, гаряча емаль

Ікона Страшний суд, гаряча емаль

Гаряча емаль одна з найзагадковіших художніх технік. Це  вам скаже кожен майстер, що творить в цій техніці, кожен мистецтвознавець, що описує твори, та кожен глядач, що милується роботами.

Не обминули увагою цю чудернацьку техніку й іконописці. Гаряча емаль широко використовується у створенні та оздобленні сакральних предметів. Але майстри іконописної студії «Небо на землі» не зупинились на її традиційному застосуванні. Постійний творчий пошук надихнув іконописців на створення ікон у техніці гаряча емаль. Таке її використання є унікальним винаходом в сучасному сакральному мистецтві. На думку митців непередбачуваність цього процесу   яскраво свідчить про те, що іконописець є тільки провідником, а створенням ікон керує сам Господь.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні.

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити роботу від ушкоджень.

Ікони освячено в іконописній майстерні “Небо на землі”

Якщо Вам до душі цей образ і виникло бажання придбати ікону, зв’яжіться з нами

Ікона Страшний суд, гаряча емаль

«… Так як ви зробили це одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25,45)

Саме ця наріжна думка Спасителя розкривається в спеціальній іконі «Страшного суду». Грішна людина може увійти в Царство Небесне тільки любов’ю. Однак любов – це не абстрактне поняття, а конкретні справи, які мають свої плоди як в земному житті, так і в вічності. «Немає доброго дерева, що родило б злий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий, бо будь-яке дерево з плоду свого пізнається, бо не збирають смокви з тернини і не знімають винограду з чагарника. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а лукава людина зо скарбу серця свого виносить лихе, бо від надлишку серця говорять уста його ». (Лк.6,43-45)

Саме про такі справі любові говорить Господь у притчі про Страшний суд: прийняти і нагодувати мандрівника, відвідати хворого і стражденного в ув’язненні, допомогти милостиною. Втішити людину в її потребі і стражданні. Дивно, але в цій притчі Господь нічого не говорить про суто релігійні норми поведінки –про піст, молитву, богослужіння і т.п. І це не випадково – бо все це є лише засоби (дієві!) у набутті любові, але ніяк не самоціль. Цю серцевину вчення Христа про спасіння і відобразили майстри  «Небо на Землі» у своїй іконі.