Ікони Ісуса ХристаІкона Ісуса Христа «Гріхи наші на Собі поніс»

Ікона Ісуса Христа «Гріхи наші на Собі поніс»

Ікона Божої Матері «Звеселення Немовляти» написана на підготовленій дошці (липа), просякнута антисептиком, покрита паволокою та левкасом (іконописним грунтом). Живопис виконаний в техніці яєчна темпера. Всі фарби мають природнє походження (мінерали, напівдорогоцінне каміння) та виготовляються нашими майстрами власноруч. Золочення виконано вручну з листового сусального золота 950 проби.

Старовинні технології та натуральні матеріали забезпечують довге життя іконі.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні.

Також існує можливість оздобити ікону кіотом або капсулою для святині (мощевиком).

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити живописну поверхню від ушкоджень.

Ікона створена за канонами православної церкви.

Ікону освячено в іконописній майстерні «Небо на землі»

Якщо Вам до душі цей образ і виникло бажання придбати ікону, зв’яжіться з нами

Ікона Ісуса Христа «Гріхи наші на Собі поніс»

Образ Христа на іконі зображений за свідченням пророка Ісайї:

“Він взяв на Себе наші немочі і поніс наші недуги… Він язвленим був за гріхи наші і мученим був за беззаконня наші… Всі ми блукали, як вівці, спокусилися кожний на свою дорогу; і Господь поклав на Нього гріхи всіх нас”

(Іс. 53, 4-6).

Ікона розкриває спокутну жертву Христа: Спаситель простує на Голгофу, несучи Хрест, на якому написано: «Гріхи наші на Собі поніс».

Безліч хаотично зображених хрестів символізують хаос гріховного світу. Написи на них говорять про хресну дорогу людини і про працю людини, що прагне подолати гріх: «смиренність, тягар життя, самовідданість, пост, потреби, хула, презирство, нарікання, гоніння, втрата, осміяння, хвороби, заперечення, бідність, страждання, лихослів’я , сумнів, пригнічення, протиріччя, печалі, утиск, покарання, мучеництво, скорботи, суворість ».

Страждання Христові нерозривно зв’язані з гріхами кожної людини, де і коли вона не жила б. Коли ми грішимо, то повинні знати, що тим самим ми, немовби власною рукою, вдаряємо нашого Спасителя і Господа, б’ємо Його по щоках і кладемо на Його голову терновий вінець; знову зводимо Його на хрест, прибиваємо Його руки і ноги, глузуючи з Нього разом із первосвящениками, книжниками і фарисеями.