Гаряча емальДобрий Пастир. Гаряча емаль

Добрий Пастир. Гаряча емаль

Гаряча емаль одна з найзагадковіших художніх технік. Це  вам скаже кожен майстер, що творить в цій техніці, кожен мистецтвознавець, що описує твори, та кожен глядач, що милується роботами.

Не обминули увагою цю чудернацьку техніку й іконописці. Гаряча емаль широко використовується у створенні та оздобленні сакральних предметів. Але майстри іконописної студії «Небо на землі» не зупинились на її традиційному застосуванні. Постійний творчий пошук надихнув іконописців на створення ікон у техніці гаряча емаль. Таке її використання є унікальним винаходом в сучасному сакральному мистецтві. На думку митців непередбачуваність цього процесу   яскраво свідчить про те, що іконописець є тільки провідником, а створенням ікон керує сам Господь.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні.

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити роботу від ушкоджень.

Ікони освячено в іконописній майстерні “Небо на землі”

Якщо Вам до душі цей образ і виникло бажання придбати ікону, зв’яжіться з нами

Образ Ісуса доброго Пастиря є милим серцю кожного християнина, адже в ньому наочно передається головна тема Євангелія – Божий Син прийшов, щоби спасти кожного грішника. Спаситель людства бере грішну людину на плечі, щоби через свій хрест, воскресіння і вознесіння примирити її з Отцем і привести знову до дому Небесного Отця.

Ісус називає Себе Добрим Пастирем. В грецькій мові є два слова, які означають «добрий» – «агафос», яке описує властивість доброти, і «калос», яке говорить про те, що в доброті є привабливість. Коли йдеться про Іісуса як про Доброго Пастиря, вживається слово «калос». В Ньому більше, ніж уміння і вірність, в ньому є істинна і нев’януча краса.

Спаситель називає себе Дверима вівцям. Щоб зрозуміти те, що Він мав на увазі, потрібно знати особливості служіння Пастуха. У той час в Палестині було два види овечих загонів. У селах і містах були загальні загони, в яких стада проводили ніч. Такі загони мали міцні двері, ключ від яких тримав воротар. Коли ж вівці бували далеко на пагорбах у теплу пору року і не поверталися в села, їх збирали у загони на схилах пагорбів. Ці загони були під відкритим небом і захищалися лише стіною з отвором в ній, через який вівці могли входити і виходити. В ньому не було жодних дверей. Вночі сам пастух лягав поперек входу, тож жодна вівця не могла вийти інакше, як переступивши через нього. В самому буквальному сенсі пастух ставав дверима. Спаситель говорить про те, що Він є Двері, через які доступ до Бога-Отця стає можливим для людини.