Мати БожаБогоматір Володимирська (Вишгородська)

Богоматір Володимирська (Вишгородська)

Ікона написана на підготовленій дошці (липа), просякнута антисептиком, покрита паволокою та левкасом (іконописним грунтом). Живопис виконаний в техніці яєчна темпера. Всі фарби мають природнє походження (мінерали, напівдорогоцінне каміння) та виготовляються нашими майстрами власноруч. Золочення виконано вручну з листового сусального золота 950 проби.

Старовинні технології та натуральні матеріали забезпечують довге життя іконі.

Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні. 

Також існує можливість оздобити ікону кіотом або капсулою для святині (мощевиком).

Для зручності зберігання та транспортування ікони розроблений спеціальний текстильний чохол, який дозволяє захистити живописну поверхню від ушкоджень. 

Ікони створена за канонами православної церкви.

Ікони освячено в іконописній майстерні “Небо на землі”

Якщо Вам до душі цей образ і виникло бажання придбати ікону, зв’яжіться з нами

Богоматір Володимирська (Вишгородська)

Цей образ відносять до іконографічного типу «Єлеуса». Дана назва перекладається з грецької як «Розчулення». Часом подібні витвори також називають «Глікофілуса» – «Солодке цілування», адже вони в повній мірі втілюють ніжне і людяне спілкування Богородиці з немовлям-Спасителем.

З давніх часів образ Пресвятої Богородиці Вишгородська (Володимирська) оберігав землі Київської Русі від ворогів, вселяючи в серця захисників відвагу і хоробрість. Ця святиня захищає від сварок, військових конфліктів, внутрішніх суперечок і зовнішніх загроз. А ще вона зберігає від чвар і незлагод, дозволяє примиритися з противником і знайти з ним спільну мову.

Ікона Вишгородської Богородиці є головною святинею Київської Русі, об’єднавши тисячі людей на основі братської віри і любові. Вона дійшла до наших часів, хоча і втратила свій первісний вигляд. Церковна традиція появу ікони відносить до I століття, називаючи при цьому її автором Апостола Луку, який у зображенні образу Богородиці був неперевершеним.

1136 року ікону привезено з Константинополя і подаровано Києву. Київський князь Юрій Долгорукий помістив її у Вишгороді, що під Києвом. Однак образ недовго пробув в Києві. У 1155 році син Юрія, Андрій Боголюбський, перевіз святиню на північ – в місто Володимир, де для неї спорудили прекрасний Успенський собор. Саме завдяки цьому ікона і понині відома як Володимирська. Крім того, князь наказав виготовити для реліквії дорогоцінний убір, пожертвувавши заради цього понад 5 кг золота, стільки ж срібла, а ще багато перлів і дорогоцінного каміння. Реліквія постійно захищала християнських військових під час боротьби з варварами-загарбниками. Так, в 1164 році вона допомогла Андрію Боголюбському здобути перемогу над племенами волзьких булгар. У 1395, в період навали Тамерлана, образ перенесли до Москви, читаючи перед ним акафіст іконі Володимирської Божої Матері – і хан, злякавшись сили Небесної Цариці, повернув війська. Літописці відзначили, що уві сні йому явилася висока гора, з якої спускалися воїни з блискучою зброєю, а над ними парила Богородиця, осіняючи Своєю благодаттю православні землі. З тих пір день, коли святиня з’явилася в столиці (8 вересня або 26 серпня за старим стилем) відзначається церквою як свято Стрітення. А ще в пам’ять про чудесне позбавлення побудували Стрітенський храм і монастир.