Справжня ікона завжди творчість у Христі

Ікона – це богослів’я у фарбах

Ікона, являючись однією з основних святинь християнського світу є також і твором мистецтва та посідає особливе місце в сучасному культурному процесі.

Іконопис та музика стають  проповіддю Христа. Промені  прекрасного  та вічного долають темряву болю та зневіри, очищуючи дорогу до Бога.

Традиція написання мірної ікони сягає глибин віків. Ті мірні ікони, які зберегла для нас історія, знаходяться в музеях світу і належали, в основному, князям та іншим знатним людям.

Роздуми про подарунок.

Подарунок. Що ми згадуємо коли чуємо це слово? Що перше спадає нам на думку? Цінна річ…? Гроші…? Сувенір…? Чи пам’ятаємо ми всі подарунки, які отримали або подарували самі  протягом життя? Звичайно ж ні. Цінні речі подаровані нам лежать у схованках, бо мають ретельно зберігатися. Гроші витрачаються і ми викреслюємо їх з нашої пам’яті. Сувеніри припадають порохом на поличках, губляться або просто лежать у шафі. Але все одно ми уперто даруємо їх та отримуємо у подарунок.

Якщо зазирнути в тлумачний словник, то маємо : сувенір ( від фр. «souvenir» – пам’ятати, згадувати) – подарунок на згадку. В англійській мові синонімом слова souvenir – є relic (реліквія, святиня). Постає питання: а  чи відповідає сучасне розуміння цього слова визначенню «святиня»?

Ікона в подарунок. Багато хто стверджує, що це кіч або данина моді. Але це ствердження можна легко спростувати. Більше тисячі років слов’яни сповідують Христову віру.  Українська культура багата  на християнські традиції. Приносити ікону в дар – одна з цих традицій.

Батьки благословляють вінчальними іконами дітей в день весілля, з молитовним побажанням родинного щастя. Хрещені батьки дарують діткам мірну ікону. Її назва походить від слова «міра». На цій іконі зображений святий покровитель дитини у зріст, з яким дитина прийшла у цей світ. Сімейна ікона – подарунок дуже особливий. Вона створюється особисто для родини. На ній перед Богородицею або Господом предстоять святі покровителі всіх членів родини. Такий подарунок можуть зробити близькі люди: діти батькам, батьки дітям, або дуже близькі родинні друзі.

Ікона – це подарунок, доречний не лише на сімейних святах, але і на торжествах більш офіційних, незалежно від статусу та віку тих, хто його отримує. Побутує думка, що ікону може дарувати тільки священнослужитель. Це нав’язаний міф, що закріпився за радянських часів. Всупереч нашому атеїстичному вихованню, не треба соромитися дарувати релігійний подарунок. Для українського народу це цілком природньо, адже християнські традиції в нашій культурі мають глибоке коріння і 70 років комуністичного режиму, це не так багато у порівнянні з віковою пам’яттю поколінь. Старовинну ікону, подаровану нашою бабусею, ми бережемо як найціннішу святиню. Маємо подумати, що зберігатимуть наші діти, згадуючи по нас. Дарування ікони – свідчення особливих стосунків між людьми. Не біймося подарунків, які не забудуть ніколи.  Цей подарунок не лежатиме в шафі, його неможливо забути. І найголовніше – подарунок не ціль, а лише засіб вшанувати людину, лишаючи про себе довгу, світлу пам’ять.

 

                                                                                                                                           Марія Павелко.

                                                                                                                                        

    

 

 

 

Іконописна майстерня «Небо на землі» з любов’ю і благоговінням створює ікони.

Майстерня «Небо на землі» заснована у 2004 р. в місті, в якому практично не збереглися церковні та іконописні традиції, тому створювати їх довелося заново. З часом вона стала своєрідною іконописною школою, в якій миколаївські майстри практикують різноманітні живописні техніки та духовний зміст ікони. На думку керівника майстерні, іконопис – це не тільки оволодіння майстерністю, а ще й духовний подвиг. Тому справжніми іконописцями можуть стати далеко не всі охочі. Із багатьох учнів, які приходили до майстерні, залишилися працювати переважно молоді жінки. Сьогодні у майстерні працює : Сергій Павелко, Наталя Соболєва, Павелко Марія, Катерина Цирулік.

Загалом можна сказати, що за час свого існування майстерня „Небо на землі” здобула авторитет і визнання серед вірян та у колах професіоналів. Зокрема, завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв професор Роман Василик назвав майстерню «оазою розквіту іконопису» в Україні. Він відзначив сумлінний підхід миколаївських іконописців до вимог технології та глибоке богословське опрацювання тем.

Іконописці майстерні „Небо на землі” працюють за старовинними технологіями. Використовують тільки натуральні матеріали: дошки із липи або вільхи, паволоку – полотно, котре наклеюється на дошку як основа для живопису, левкас – від 4 до 15 шарів спеціального ґрунту, приготованого на основі крейди та тваринного клею, а також виготовлені вручну самим іконописцем фарби із природних мінералів та пігментів і яєчної емульсії. Традиційна іконописна технологія працемістка та дорога. Так, для приготування фарб використовують бразильський гірський кришталь, африканський малахіт або знайдені в Україні рідкісні мінерали керченіт і чорний турмалін. На багатьох роботах можна побачити різні види золочення та сріблення. Навіть гачки для кріплення ікон виковують вручну. Собівартість таких ікон досить висока. Інтерес до сучасного іконопису у світі дуже високий: витвори вітчизняних майстрів активно розкуповуються закордонними поціновувачами. Тоді як вітчизняні колекціонери досі зосереджені переважно на збиранні антикварної ікони.

Ікони миколаївських майстрів нині роз’їхалися до Росії, США, Франції, Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Японії, Об’єднаних Арабських Еміратів. Є вони і в колекціях відомих українських діячів.

Іконописна майстерня веде активну виставкову діяльність. На сьогодні відбулося більше 30 виставок як на Україні, так і за її межами.